Абу Абдуллох Рудакі-основоположник класичної таджицької поезії, що жив в кінці IX - початку X століть за часів династії Саманідів. Він писав свої знамениті оди та вірші на дарі, класичній перській мові. Талановитий співак і музикант Рудакі був запрошений Насром II ібн Ахмадом Сомоні (914-943) в Бухару, де він провів більшу частину свого життя до 937 року, коли втратив своє заступництво. Крім своїх власних поетичних творів, Рудакі також зробив важливий внесок у літературу, перевівши Індійський цикл дидактичних оповідань "Каліла і дім-на" з арабської на дарі. Він провів свої останні дні в бідності і помер у 941 році в Панджруді – своєму рідному селі. Багато що про життя поета залишається невідомим, але тим не менш в ході розкопок і було встановлено, що Рудакі помер будучи сліпим.У 1958 році на місці поховання поета був зведений мавзолей, який можна побачити при відвідуванні села Панджруд поблизу Пенджикента. Пам'ятник Рудакі прикрашає столицю країни-Душанбе і знаходиться поруч з будівлею таджицького аграрного університету.
